Велич Львова, сивина кам,яних будівель, незабутній дух кав,ярень створюють ауру земного щастя. Кожен, хто прагне відкрити незнані досі таємниці, доторкнутись до старовини легендарних вулиць, вдихнути карпатського повітря - назавжди закохається в це місто.
Львів, географічно знаходився на перетині торгівельних шляхів. Розмаїття та поєднання стилів усіх епох, починаючи з 13 століття, відображені в сивих каменях Львова. Древній Львів відображує дух різних епох. Це місто завжди привертало увагу купців і ремісників з усієї Європи. Зачаровані його красою, вони нерідко залишалися тут назавжди. В середньовіччі у Львові можна було почути будь яку мову. Шляхами купців мандрували талановиті майстри – будівничі, вони приносили з собою нові творчі ідеї в архітектуру та мистецтво міста. Недарма центральну частину міста оголошено історико-архітектурним заповідником. Тут можна побачити дух епох середньовіччя, ренесансу, сецесії, модерну та інших стилів. Львів. За свою багатовікову історію пережив численні війни, навали, повені, але кожного разу поставав та відроджувався з новою силою.
Гості Львова завжди привносили до міста плоди різних цивілізацій та свої національні риси: німецький порядок, італійську рухливість, англійський купецький розум, польський гумор. Кожен привіз клаптик своєї батьківщини і залишив її тут.
Кінематограф прийшов у Львів восени 1896 року. Тоді, 13 вересня, у Львівській газеті "Кур"єр львівський" з’явилось оголошення про те, що у фотоательє «Аппеля» , що у пасажі Гаусмана (проїзд Крива Липа,8) відбудеться сеанс "живих картинок" Едісона.
До розвитку кінематографа у Львові активно залучається фірма "П. Міколяш та Спілка". Адміністратор її хімічної лабораторії Людвік Кухар стає ініціатором створення "хромо-фотоскопу", що працював у пасажі Міколяша і де можна було побачити краєвиди, подорожі, столиці світу в рухомих кольорових картинках.
З 25 кінотеатрів, що з,явилися у Львові між 1901-1916 роках, після першої Світової війни не поновили своєї діяльності тільки 8кінотеатрів. У 20-их роках, за незмінними адресами продовжували працювати 15 кінотеатрів.
У 30-х роках з,явилося у місті ще 11 кінотеатрів. У вересні 1939 року, тобто перед самим початком Світової війни, у Львові взагалом працював 31 звуковий кінотеатр.
(Розділ 1 Барбара Гєршевска "З історії культури кіно у Львові у 1918-1939 рр". [10 ]).
…Е. Лібанскі був шефом кінотеатру «Уранія» у Жешуві. Поіменовані паном інженером кінотеатри «Уранія» та «Байка» належали, правдоподібно, Г.Опату і його спілці (дивитись G.Halberda, M.Halberda, film w miescie galicvjskim, «Кіно» 1983, №9 с21-24)
Кінотеатр «Байка» знаходився по вул. Зелена до 1914 року. Більшість львівських кінотеатрів виникла на початку століття і кілька разів перейменовувались або переставала діяти.
У Львові, на 1925 рік., відбудовувалися магістралі та дороги , зокрема вулиця Зелена. Первісна назва вулиці - ВАЛАШСЬКА, або Валашська дорога – була торгівельним шляхом в Молдавію. З 17 століття дорога пролягала численними гаями тому отримала назву ЗЕЛЕНА.
Роздоріжжя, початок вул. Водогінної та Верхньої Зеленої
З 18 століття, за Австрійської влади, вулицю було названо Грюненштрассе. На початку 19 століття, за польських часів, вулиця розділялася на Зелену (до початку Водогінної ) та ВЕРХНЮ ЗЕЛЕНУ, яка закінчувалася будинком № 84. Активний розвиток вулиці розпочався у другій половині 19 сторіччя.
Сучасний Львів став важливим мистецьким, культурним та науковим осередком країни - це зібрання відроджених та надбаних культурних спадщин. У період 19 століття, за часів Радянської влади у Львові по вулиці Зелена, 88 існував кінотеатр «Зірка» аж до 90-х років.
Історія виникнення цього кінотеатру бере свій початок з церкви Марії Сніжної.
В місті, на площі Краківській знаходився костел Марії Сніжної, час заснування якого засвідчується з 13 ст. Вважається заснованим у 14 ст. німецькими колоністами. Але відомо, що німці - купці і ремісники - поселилися у Львові ще за князя Льва Даниловича. Не виключено, що поселенці мали й свою святиню, розташовану на території старого підгороддя. Про це свідчить і документ 1368 р., де сказано, що костел з давніх-давен посідав млин на Полтві.
Нині це церква Матері Божої неустанної помочі по вулиці М.Сніжної, 1
У 20-тих роках 20 століття, Львівський Великий театр за допомогою спілки Театрів та Хорових товариств організовували по неділях та в святкові дні популярні концерти для мешканців передмість і селян(…) за кошти собівартості. При костелі існувало польське товариство.
З моменту заснування Товариства зародилася ідея побудови власного дому з притулком для старців і сиріт. З зібраних з цією метою фондів в 1925р. закуплено ділянку на вулиці Зеленій, 84. Після затвердження планів будови Магістратом м. Львова розпочато будівництво 31 липня 1926р. Про це свідчать документи, які були вмуровані в стіну будинку.
Документи та запрошення було знайдено в стіні капсули будинку, в якому знаходився кінотеатр «Зірка». При реставрації прохідних коридорів нинішнього клубу «Пікассо», що знаходиться в цьому приміщенні, майстри знайшли скляну пляшку з металевою капсулою. В капсулі також знаходилась газета , гроші та запрошення на урочисту молитву до храму з приводу закладення першого каменю на будівництво дому, прихожан костела Марії Сніжної.
Кравчишин Роман – арт директор клубу «Пікассо» 2011 рік
ПОЛЬСЬКЕ ТОВАРИСТВО БРАТСТВА
ДОБРОЇ СМЕРТІ ПРИ КОСТЕЛІ (найсвятішої)
ПАННИ МАРІЇ СНІЖНОЇ У ЛЬВОВІ
ЗАПРОШЕННЯ
НА УРОЧИСТІСТЬ ПОСВЯЧЕННЯ
НАРІЖНОГО КАМЕНЯ ПІД БУДОВУ
ПРИТУЛКУ ДЛЯ
СТАРЦІВ І СИРІТ
ДНЯ 19-го ВЕРЕСНЯ 1926 р.
Засновниками Товариства були: головуючий Францішек Скочиляс і Катажина Стойкова.
Товариство організовує власним коштом похорони померлих членів, звільняючи таким чином їх родини від видатків. Окрім того Товариство опікується хворими членами, надаючи їм в разі потреби грошову допомогу.
З моменту заснування Товариства зародилася ідея побудови власного дому з притулком для старців і сиріт. З зібраних з цією метою фондів в 1925р. закуплено ділянку на вулиці Зеленій, 84. Після затвердження планів будови Магістратом м. Львова розпочато будівництво 31 липня 1926р.
В цьому будинку знайдуть приміщення члени – старці і сироти, що залишилися без опіки. Будинок міститиме також 11 мешкань для членів Товариства за відповідну квартплату.
Згодом, на переломі століть та політичних змін в Державі, широкоекранний кінематограф перейшов у відео фільмову індустрію. Розпочався масовий розвиток прокатних відео сюжетів західного походження. Кінотеатр «Зірка» занепадав і було змінено неактуальний репертуар на популярні прокатні відеофільми західного виробника. Техніка та акустика залу на 301 місце того часу була в кінотеатрі «Зірка» на високому рівні в порівнянні з іншим кінотеатрами Львова. Але і цього було недостатньо, глядачів ставало все менше з кожним днем. Поява відео магнітофонів в квартирах та активний розвиток телебачення в часи 90-х років, змінили погляди масс.
Рятувальним кроком від занепаду кіноіндустрії в житті кінотеатру стало зміна діяльності на проведення молодіжних вечірок в приміщенні глядацького залу кінотеатру «Зірка».
Директор кінотеатру Сенчина Любов Василівна, успадкувала керівництво з 1970 року від техніка-механіка Полікарпа Карловича (1950 р). У 1997 році до п. Люби прийшла пропозиція від студентів з інституту прикладного мистецтва зробити дискотеку у приміщенні кінотеатру. Молодіжна вечірка клубу «Пікашка» була вже популярною серед молоді та студентів училища «Труша» та «Інституту прикладного мистецтва».
Вул. Зелена, 88 вхід в клуб «Пікассо» 2011 рік
14 червня у 1997 році Клуб «Picasso» переїжджає на своє постійне місце прописки – колишній кінотеар «Зірка», що на вулиці Зеленій, 88. Загадковість місця – старий кінотеатр у чудовому районі міста плюс неповторна атмосфера зробили клуб одним з найпопулярніших місць відпочинку молоді. Різноманіття тематичних вечірок: рок, джаз концертів, виступів молодих та відомих музикантів, модні вечірки та диско зробили клуб культовим місцем відпочинку львів’ян та гостей міста різних поколінь. Тут Ви завжди знайдете щось цікаве для себе!
Львів, географічно знаходився на перетині торгівельних шляхів. Розмаїття та поєднання стилів усіх епох, починаючи з 13 століття, відображені в сивих каменях Львова. Древній Львів відображує дух різних епох. Це місто завжди привертало увагу купців і ремісників з усієї Європи. Зачаровані його красою, вони нерідко залишалися тут назавжди. В середньовіччі у Львові можна було почути будь яку мову. Шляхами купців мандрували талановиті майстри – будівничі, вони приносили з собою нові творчі ідеї в архітектуру та мистецтво міста. Недарма центральну частину міста оголошено історико-архітектурним заповідником. Тут можна побачити дух епох середньовіччя, ренесансу, сецесії, модерну та інших стилів. Львів. За свою багатовікову історію пережив численні війни, навали, повені, але кожного разу поставав та відроджувався з новою силою.
Гості Львова завжди привносили до міста плоди різних цивілізацій та свої національні риси: німецький порядок, італійську рухливість, англійський купецький розум, польський гумор. Кожен привіз клаптик своєї батьківщини і залишив її тут.
Кінематограф прийшов у Львів восени 1896 року. Тоді, 13 вересня, у Львівській газеті "Кур"єр львівський" з’явилось оголошення про те, що у фотоательє «Аппеля» , що у пасажі Гаусмана (проїзд Крива Липа,8) відбудеться сеанс "живих картинок" Едісона.
До розвитку кінематографа у Львові активно залучається фірма "П. Міколяш та Спілка". Адміністратор її хімічної лабораторії Людвік Кухар стає ініціатором створення "хромо-фотоскопу", що працював у пасажі Міколяша і де можна було побачити краєвиди, подорожі, столиці світу в рухомих кольорових картинках.
З 25 кінотеатрів, що з,явилися у Львові між 1901-1916 роках, після першої Світової війни не поновили своєї діяльності тільки 8кінотеатрів. У 20-их роках, за незмінними адресами продовжували працювати 15 кінотеатрів.
У 30-х роках з,явилося у місті ще 11 кінотеатрів. У вересні 1939 року, тобто перед самим початком Світової війни, у Львові взагалом працював 31 звуковий кінотеатр.
(Розділ 1 Барбара Гєршевска "З історії культури кіно у Львові у 1918-1939 рр". [10 ]).
…Е. Лібанскі був шефом кінотеатру «Уранія» у Жешуві. Поіменовані паном інженером кінотеатри «Уранія» та «Байка» належали, правдоподібно, Г.Опату і його спілці (дивитись G.Halberda, M.Halberda, film w miescie galicvjskim, «Кіно» 1983, №9 с21-24)
Кінотеатр «Байка» знаходився по вул. Зелена до 1914 року. Більшість львівських кінотеатрів виникла на початку століття і кілька разів перейменовувались або переставала діяти.
У Львові, на 1925 рік., відбудовувалися магістралі та дороги , зокрема вулиця Зелена. Первісна назва вулиці - ВАЛАШСЬКА, або Валашська дорога – була торгівельним шляхом в Молдавію. З 17 століття дорога пролягала численними гаями тому отримала назву ЗЕЛЕНА.
Роздоріжжя, початок вул. Водогінної та Верхньої Зеленої
З 18 століття, за Австрійської влади, вулицю було названо Грюненштрассе. На початку 19 століття, за польських часів, вулиця розділялася на Зелену (до початку Водогінної ) та ВЕРХНЮ ЗЕЛЕНУ, яка закінчувалася будинком № 84. Активний розвиток вулиці розпочався у другій половині 19 сторіччя.
Сучасний Львів став важливим мистецьким, культурним та науковим осередком країни - це зібрання відроджених та надбаних культурних спадщин. У період 19 століття, за часів Радянської влади у Львові по вулиці Зелена, 88 існував кінотеатр «Зірка» аж до 90-х років.
Історія виникнення цього кінотеатру бере свій початок з церкви Марії Сніжної.
В місті, на площі Краківській знаходився костел Марії Сніжної, час заснування якого засвідчується з 13 ст. Вважається заснованим у 14 ст. німецькими колоністами. Але відомо, що німці - купці і ремісники - поселилися у Львові ще за князя Льва Даниловича. Не виключено, що поселенці мали й свою святиню, розташовану на території старого підгороддя. Про це свідчить і документ 1368 р., де сказано, що костел з давніх-давен посідав млин на Полтві.
Нині це церква Матері Божої неустанної помочі по вулиці М.Сніжної, 1
У 20-тих роках 20 століття, Львівський Великий театр за допомогою спілки Театрів та Хорових товариств організовували по неділях та в святкові дні популярні концерти для мешканців передмість і селян(…) за кошти собівартості. При костелі існувало польське товариство.
З моменту заснування Товариства зародилася ідея побудови власного дому з притулком для старців і сиріт. З зібраних з цією метою фондів в 1925р. закуплено ділянку на вулиці Зеленій, 84. Після затвердження планів будови Магістратом м. Львова розпочато будівництво 31 липня 1926р. Про це свідчать документи, які були вмуровані в стіну будинку.
Документи та запрошення було знайдено в стіні капсули будинку, в якому знаходився кінотеатр «Зірка». При реставрації прохідних коридорів нинішнього клубу «Пікассо», що знаходиться в цьому приміщенні, майстри знайшли скляну пляшку з металевою капсулою. В капсулі також знаходилась газета , гроші та запрошення на урочисту молитву до храму з приводу закладення першого каменю на будівництво дому, прихожан костела Марії Сніжної.
Кравчишин Роман – арт директор клубу «Пікассо» 2011 рік
ПОЛЬСЬКЕ ТОВАРИСТВО БРАТСТВА
ДОБРОЇ СМЕРТІ ПРИ КОСТЕЛІ (найсвятішої)
ПАННИ МАРІЇ СНІЖНОЇ У ЛЬВОВІ
ЗАПРОШЕННЯ
НА УРОЧИСТІСТЬ ПОСВЯЧЕННЯ
НАРІЖНОГО КАМЕНЯ ПІД БУДОВУ
ПРИТУЛКУ ДЛЯ
СТАРЦІВ І СИРІТ
ДНЯ 19-го ВЕРЕСНЯ 1926 р.
Засновниками Товариства були: головуючий Францішек Скочиляс і Катажина Стойкова.
Товариство організовує власним коштом похорони померлих членів, звільняючи таким чином їх родини від видатків. Окрім того Товариство опікується хворими членами, надаючи їм в разі потреби грошову допомогу.
З моменту заснування Товариства зародилася ідея побудови власного дому з притулком для старців і сиріт. З зібраних з цією метою фондів в 1925р. закуплено ділянку на вулиці Зеленій, 84. Після затвердження планів будови Магістратом м. Львова розпочато будівництво 31 липня 1926р.
В цьому будинку знайдуть приміщення члени – старці і сироти, що залишилися без опіки. Будинок міститиме також 11 мешкань для членів Товариства за відповідну квартплату.
Згодом, на переломі століть та політичних змін в Державі, широкоекранний кінематограф перейшов у відео фільмову індустрію. Розпочався масовий розвиток прокатних відео сюжетів західного походження. Кінотеатр «Зірка» занепадав і було змінено неактуальний репертуар на популярні прокатні відеофільми західного виробника. Техніка та акустика залу на 301 місце того часу була в кінотеатрі «Зірка» на високому рівні в порівнянні з іншим кінотеатрами Львова. Але і цього було недостатньо, глядачів ставало все менше з кожним днем. Поява відео магнітофонів в квартирах та активний розвиток телебачення в часи 90-х років, змінили погляди масс.
Рятувальним кроком від занепаду кіноіндустрії в житті кінотеатру стало зміна діяльності на проведення молодіжних вечірок в приміщенні глядацького залу кінотеатру «Зірка».
Директор кінотеатру Сенчина Любов Василівна, успадкувала керівництво з 1970 року від техніка-механіка Полікарпа Карловича (1950 р). У 1997 році до п. Люби прийшла пропозиція від студентів з інституту прикладного мистецтва зробити дискотеку у приміщенні кінотеатру. Молодіжна вечірка клубу «Пікашка» була вже популярною серед молоді та студентів училища «Труша» та «Інституту прикладного мистецтва».
Вул. Зелена, 88 вхід в клуб «Пікассо» 2011 рік
14 червня у 1997 році Клуб «Picasso» переїжджає на своє постійне місце прописки – колишній кінотеар «Зірка», що на вулиці Зеленій, 88. Загадковість місця – старий кінотеатр у чудовому районі міста плюс неповторна атмосфера зробили клуб одним з найпопулярніших місць відпочинку молоді. Різноманіття тематичних вечірок: рок, джаз концертів, виступів молодих та відомих музикантів, модні вечірки та диско зробили клуб культовим місцем відпочинку львів’ян та гостей міста різних поколінь. Тут Ви завжди знайдете щось цікаве для себе!
