середа, 18 квітня 2012 р.

ВПЕЧАТЛЕНИЯ. Вячеслав Зудов

Когда, дурачась, говоришь: «Боюсь,
Так страшно в этом мире…»
Подыгрываю: «Вас спасёт
Ваш верный рыцарь!» – и смеюсь.

Когда, бывает, рано просыпаюсь
И на тебя смотрю – ты спишь,
Раскинув руки, волос разметав…
Я просто нежно улыбаюсь!

Когда в душе моей ненастье,
Ты обнимаешь, как ребёнка, шепчешь…
И у меня, у взрослого мужчины,
Вдруг слёзы по щекам – от счастья!

Подобных даришь впечатлений
Прекрасный нескончаемый поток.
Я принимаю и делюсь своими…
Гармония всех отношений!

вівторок, 3 квітня 2012 р.

СОЗДАНИЕ БОГОМ ЖЕНЩИНЫ


Когда Бог создавал женщину, он заработался допоздна на шестой день. Ангел, проходя мимо, сказал: «Почему ты так долго над ней работаешь?»
И Господь ответил: «А ты видел все те параметры, в соответствии с которыми я должен ее создать?
«Она должна быть моющейся, но быть сделана не из пластмассы, иметь более200 подвижных деталей, и все они должны быть заменяемыми, она должна функционировать на любой еде, быть в состоянии обнять нескольких детей одновременно, своим объятием исцелять все – от ушибленного колена до разбитого сердца, и все это она должна делать, имея всего лишь одну пару рук.»
Ангел был поражен.
«Всего лишь одну пару рук… невозможно!
И это стандартная модель?!
Слишком много работы на один день…
оставь, доделаешь ее завтра.»

неділя, 1 квітня 2012 р.

Поезія. Вероніка


***
Коли ти поруч я втрачаю глузд
Так безтурботно дивлячись у твої очі.
Коли ти раптом, зовсім ненароком доторкаєшся до моїх рук,
по шкірі йде мороз,а в серці спека.
Щоразу коли бачу я тебе
Млію від щастя,але це мине.

Мені б так хотілось любити тебе,
Але ти ж не знаєш, що я вже на грані.
На грані думок,слів,почуттів
у своїх думках я втрачаю мотив
І я вважаю, що це ексклюзив.
Досить про це говорити так часто
Скоро я думаю все буде ясно.

***
Кожного дня прокидаючись зранку 
До неї приходять думки про життя.
Такі кольорові,казкові і зовсім незвичні,
Наче у небі зійшлася гора.
Щось неймовірне,містичне,лялькове,
Наче це все не реальність,а сон
Подорож містом на краю безодні,
і літо у серці зігріте теплом.

***

Життя сповнене театру
Хтось кожен день носить маски смутку
Хтось радіє кожній миті у житті.
Звичайні люди стали трохи божевільні й хворі,
Тому що немає щастя на землі.
Потрібно лиш змінитись зсередини і усе встане на свої місця,
тоді всі будуть радісні,відкриті й щирі
І сповнені надії на майбутнє України.
***
Пурпурно тихий дощ так метушливо б'ється у вікно
Так наче хоче щось сказати.
А що? Хіба дощі не розмовляють?
Чи може людей не відчувають?
Звичайно,що вони як люди
Вміють відчувати,чути,
Але для цього потрібно зрозуміти
Їх шелест, щум і стук у двері.
Вони є схильні до усього:
До чар,дарунків.почуттів.
Вони для нас частинка шуму.а ми для них усе в житті.

***

Мотивація потрібна нам для того,
щоб зрозуміти ким ми є насправді у житті.
Що можемо і вміємо,щоб світу довести свої таланти.
Для мене це значить, що варто знайти в собі сміливості краплю
Не падати духом і вірити в казку.
Кожного дня казати,що все буде добре,
І кожного дня сподіватись тільки на краще.
Усміхнувшись ти даруєш частинку тепла своїм близьким
Назавжди залишивши смуток в шухляді непотрібних речей.
Знай,що на тебе чекають і нікуди уже ти не дінешся,навіть.якщо помилишся.
Помилки потрібні для розвитку душі
без помилок життя зовсім інакше
Повір у себе й вперто йди наперекір усім нещастям.

***
Негайно вичисть свою голову від бур'янів 
Щоби думки були в порядку
Можливо з часом змінешся і ти
Твоє життя перетвориться в казку.