Вітаємо у "Зернятку" юну поетесу Таню Матвійчук!

Люблю  
"Люблю!" Взагалі, що за слово?
Як вимовиш, то на душі просторо!
Це слово усіх нас одразу міняє,
І посмішка на чолі не згасає.

Та рідко ми, все ж таки, слово це чуєм,
Й лише де-не-де хтось говорить: "Люблю я!"
І тільки з них дехто говорить це щиро,
А іншим це слово уже і набридло...

Як часто нам хочеться це слово відчути,
Так голосно, чітко, щоб всі могли чути.
Щоб нам говорили "Люблю" знов і знов,
А ми? Ми самі – віддаємо любов?

Сама я вживаю це слово "люблю",
А чим я до себе любов приверну?
Потрібно мені перш навчитись любити,
Й навчитись мені це комусь говорити.

І лиш тоді я так ніжно почую:
"Тебе я любив і люблю, будь зі Мною".
                            26.11.2009 р.  

Поезія. Матіола

Тихо… Тихо…

Мелодії відголос  лине.

Резонансом у серці

відчуваю бурхливий потік.

І в темниці замкненна

промениста ріка незупинна

вже ось-ось розіллється,

і стане живою навік.

І омиє тим сяйвом

Прикарпатські святії простори,

і для спраглих нектаром

Божественним стане вона.

Срібні Землі задзвонять так

радісно в вічності дзвони,

Благодаттю осяє розквітла

Весняна Земля.

Як єднаються в часі

Земне та Небесне

Наречена запалює

Вічну Свічу Почуття.

Так зійдуться думками

одні, коли інші воскреснуть

в мить правдиву й гірку каяття.

Чорногорські химери

химерами буть перестануть,

а розправлять  враз крила

і ген в горизонт полетять.

Та залишуть лиш спомин

та легенди, що горам служили.

А каміння нове буде нові

казки нам шептать.

_________________________

для Срібної Землі!

Матіола 5.05.12

ПЕРВАЯ ВСТРЕЧА. Вячеслав Зудов

Жизнь удивительна во всех частях…

Однажды раннею весною

Искал друзей я в соц. сетях –

И тут Господь нас свёл с тобою!

И долгожданный вечер первой встречи…

Но нам беседа уж не нова,

И не нужны приветственные речи.

Уверен, что поймём один другого.

Кто ты, и как тебя назвать?

Конечно, я пока не знаю.

Но в то же время хочется сказать:

Тебя любой я принимаю.

До встречи не гадал я на тебя –

Козырный туз иль дальняя дорога.

Ты Женщина, а это для меня,

Прошу поверить, значит очень много!

ИГРА. Вячеслав Зудов

Единое Сознание-основа

Меняя, совершенствуя Порядок,

В Игре великой отразилось,

Как динамичность проявленья.

И искры-божества тотчас

Мирами озарились,

Резвились вдохновением Природы,

Игрались жизнью дети малые.

Стремленье к свету изначальному

Переросло в пожарище.

И поделив себя на очаги,

Огонь менялся в угли чёрные.

И в заблужденьи память

Лесами тёмными таилась,

Болот коварных чавканье вдыхалось

В экстазе пелись мантры-сумерки.

На правила и проповедь

Имён чужих позарились,

Ученьем и духовным ростом

Назвав забвение Единого.

Но в том, что теплилось, нашлись

Частицы Истины-рождения,

Желание сойтись в одно –

И вспыхнули зарёю новою.

Настало время озарений

И перемен-возможностей.

Вновь заискрились памятью

В Игре божественной!

  

Продолжение следует…

ВПЕЧАТЛЕНИЯ. Вячеслав Зудов

Когда, дурачась, говоришь: «Боюсь,

Так страшно в этом мире…»
Подыгрываю: «Вас спасёт
Ваш верный рыцарь!» – и смеюсь.

Когда, бывает, рано просыпаюсь
И на тебя смотрю – ты спишь,
Раскинув руки, волос разметав…
Я просто нежно улыбаюсь!

Когда в душе моей ненастье,
Ты обнимаешь, как ребёнка, шепчешь…
И у меня, у взрослого мужчины,
Вдруг слёзы по щекам – от счастья!

Подобных даришь впечатлений
Прекрасный нескончаемый поток.
Я принимаю и делюсь своими…
Гармония всех отношений!

Поезія. Вероніка

***

Коли ти поруч я втрачаю глузд

Так безтурботно дивлячись у твої очі.

Коли ти раптом, зовсім ненароком доторкаєшся до моїх рук,

по шкірі йде мороз,а в серці спека.

Щоразу коли бачу я тебе

Млію від щастя,але це мине.

Мені б так хотілось любити тебе,

Але ти ж не знаєш, що я вже на грані.

На грані думок,слів,почуттів

у своїх думках я втрачаю мотив

І я вважаю, що це ексклюзив.

Досить про це говорити так часто

Скоро я думаю все буде ясно.

***

Кожного дня прокидаючись зранку 

До неї приходять думки про життя.

Такі кольорові,казкові і зовсім незвичні,

Наче у небі зійшлася гора.

Щось неймовірне,містичне,лялькове,

Наче це все не реальність,а сон

Подорож містом на краю безодні,

і літо у серці зігріте теплом.

***

Життя сповнене театру

Хтось кожен день носить маски смутку

Хтось радіє кожній миті у житті.

Звичайні люди стали трохи божевільні й хворі,

Тому що немає щастя на землі.

Потрібно лиш змінитись зсередини і усе встане на свої місця,

тоді всі будуть радісні,відкриті й щирі

І сповнені надії на майбутнє України.

***

Пурпурно тихий дощ так метушливо б'ється у вікно

Так наче хоче щось сказати.

А що? Хіба дощі не розмовляють?

Чи може людей не відчувають?

Звичайно,що вони як люди

Вміють відчувати,чути,

Але для цього потрібно зрозуміти

Їх шелест, щум і стук у двері.

Вони є схильні до усього:

До чар,дарунків.почуттів.

Вони для нас частинка шуму.а ми для них усе в житті.

***

Мотивація потрібна нам для того,

щоб зрозуміти ким ми є насправді у житті.

Що можемо і вміємо,щоб світу довести свої таланти.

Для мене це значить, що варто знайти в собі сміливості краплю

Не падати духом і вірити в казку.

Кожного дня казати,що все буде добре,

І кожного дня сподіватись тільки на краще.

Усміхнувшись ти даруєш частинку тепла своїм близьким

Назавжди залишивши смуток в шухляді непотрібних речей.

Знай,що на тебе чекають і нікуди уже ти не дінешся,навіть.якщо помилишся.

Помилки потрібні для розвитку душі

без помилок життя зовсім інакше

Повір у себе й вперто йди наперекір усім нещастям.

***
Негайно вичисть свою голову від бур'янів 
Щоби думки були в порядку
Можливо з часом змінешся і ти
Твоє життя перетвориться в казку.

Поезия. Матіола

Вредное Солнышко

"Лучами ласкать - не великое дело... 

из туч свет пускать - как-то так…надоело." 

-в раздумьях Солнышко в небе сияло, 

смотрело на мир - где у всех свое тело 

наполнилось силой и нежно краснело. 

У Солнышка день наш идет за сезон: 

проснуться, целуя с утра горизонт, 

усилием воли сквозь тучки светить- 

поднять из кровати всех тех, кто хропит, 

наполнить любовью их души и дом, 

чтоб быть званым гостем везде и во всем! 

“И что я успело?!... – сказало сквозь сон, 

-а вдруг я не буду вот завтра светить! 

Заметят ли люди? И как будут жить?” 

C таким намереньем за горку зашло, 

И вдруг, с утреца, как всегда – не взошло… 

Не видели люди, и реки, трава… 

Такого не было еще никогда. 

Темно, неуютно и холодно так – 

ведь Солнца восход для людей это знак. 

Для жизни палитры так важно оно. 

Сумей разукрасить свое полотно! 

Стихи. Вячеслав Зудов

Женские слёзы

Когда б господь мне даровал
Литературные таланты и уменья,
На тему женских слёз я бы создал
Поэмы и романы, прочие творенья.
Но чтобы красоту не портить языка родного,
Да и над рифмой не пыхтеть, как паровоз,
Я написал всего четыре слова:
«Девчонки, слишком много слёз!»

Стихи. Вячеслав Зудов

КАЛЕРА

И наши две души, и мудрости теченье…

И осознали мы своё предназначенье.

А птица Феникс нам пропела:

Пока вы странники Земли,

Вы маги, вы воители и короли,

И нет для вас предела.

Я в имени твоём прочёл

Глубокое и озорное,

Всё чистое в тебе и волевое.

Мы правила игры меняем,

Мы интуиции вменяем

И динамическим потокам.

Дабы обресть великие дары,

Расходимся исследовать миры,

Но возвращаемся к истокам.

В глазах любовь и нежность,

Вся безгрешность.

Наши встречи – неизбежность.

Стремимся к неизведанным просторам,

Сердца открыты ветрам Тора,

Наук, религий и мистерий колея.

И в каждой жизни цепь всех испытаний,

Сакральных осознаний, сочетаний

Проходим вместе, ты и я.

Стихи. Вячеслав Зудов

"Девушке на Новый год"

Известно: наша жизнь игра.

А как она пойдёт, заранее никто не знает.

Но расскажу, как вижу я тот год,

Что для тебя лишь только наступает.

Порою выглядишь, как ангел

В доспехах и в обличье боевом.

А иногда как маленький ребёнок...

Короче говоря, ты два в одном.

Весь этот год (сомнений никаких!)

Ты наполняться будешь знаньем.

Его на практике, конечно, применять,

Чтобы не стало лишь образованьем.

И в жизни будут новые победы:

Семья, комфорт – всего не назову.

И практики духовные, и Веды,

Полёты не во сне, а наяву.

Когда поблизости есть кто-то

С тобою на одной волне,

Тогда любовь и счастье, и удача –

 Всё увеличится вдвойне.

Материальное банально,

Поэтому, душою не кривя,

Чтобы игралось веселее,

Дарю тебе всего себя!

С НОВЫМ ГОДОМ!