студія "Зернятко"

Велич Львова, сивина кам,яних будівель, незабутній дух кав,ярень створюють ауру земного щастя. Кожен, хто прагне відкрити незнані досі таємниці, доторкнутись до старовини легендарних вулиць, вдихнути карпатського повітря - назавжди закохається в це місто.
Львів, географічно знаходився на перетині торгівельних шляхів. Розмаїття та поєднання стилів усіх епох, починаючи з 13 століття, відображені в сивих каменях Львова. Древній Львів відображує дух різних епох. Це місто завжди привертало увагу купців і ремісників з усієї Європи. Зачаровані його красою, вони нерідко залишалися тут назавжди. В середньовіччі у Львові можна було почути будь яку мову. Шляхами купців мандрували талановиті майстри – будівничі, вони приносили з собою нові творчі ідеї в архітектуру та мистецтво міста. Недарма центральну частину міста оголошено історико-архітектурним заповідником. Тут можна побачити дух епох середньовіччя, ренесансу, сецесії, модерну та інших стилів. Львів. За свою багатовікову історію пережив численні війни, навали, повені, але кожного разу поставав та відроджувався з новою силою.

Гості Львова завжди привносили до міста плоди різних цивілізацій та свої національні риси: німецький порядок, італійську рухливість, англійський купецький розум, польський гумор. Кожен привіз клаптик своєї батьківщини і залишив її тут.

Кінематограф прийшов у Львів восени 1896 року. Тоді, 13 вересня, у Львівській газеті "Кур"єр львівський" з’явилось оголошення про те, що у фотоательє «Аппеля» , що у пасажі Гаусмана (проїзд Крива Липа,8) відбудеться сеанс "живих картинок" Едісона.
До розвитку кінематографа у Львові активно залучається фірма "П. Міколяш та Спілка". Адміністратор її хімічної лабораторії Людвік Кухар стає ініціатором створення "хромо-фотоскопу", що працював у пасажі Міколяша і де можна було побачити краєвиди, подорожі, столиці світу в рухомих кольорових картинках.
З 25 кінотеатрів, що з,явилися у Львові між 1901-1916 роках, після першої Світової війни не поновили своєї діяльності тільки 8кінотеатрів. У 20-их роках, за незмінними адресами продовжували працювати 15 кінотеатрів.
У 30-х роках з,явилося у місті ще 11 кінотеатрів. У вересні 1939 року, тобто перед самим початком Світової війни, у Львові взагалом працював 31 звуковий кінотеатр.
(Розділ 1 Барбара Гєршевска "З історії культури кіно у Львові у 1918-1939 рр". [10 ]).
…Е. Лібанскі був шефом кінотеатру «Уранія» у Жешуві. Поіменовані паном інженером кінотеатри «Уранія» та «Байка» належали, правдоподібно, Г.Опату і його спілці (дивитись G.Halberda, M.Halberda, film w miescie galicvjskim, «Кіно» 1983, №9 с21-24)
Кінотеатр «Байка» знаходився по вул. Зелена до 1914 року. Більшість львівських кінотеатрів виникла на початку століття і кілька разів перейменовувались або переставала діяти.
У Львові, на 1925 рік., відбудовувалися магістралі та дороги , зокрема вулиця Зелена. Первісна назва вулиці - ВАЛАШСЬКА, або Валашська дорога – була торгівельним шляхом в Молдавію. З 17 століття дорога пролягала численними гаями тому отримала назву ЗЕЛЕНА.

Роздоріжжя, початок вул. Водогінної та Верхньої Зеленої

З 18 століття, за Австрійської влади, вулицю було названо Грюненштрассе. На початку 19 століття, за польських часів, вулиця розділялася на Зелену (до початку Водогінної ) та ВЕРХНЮ ЗЕЛЕНУ, яка закінчувалася будинком № 84. Активний розвиток вулиці розпочався у другій половині 19 сторіччя.

Сучасний Львів став важливим мистецьким, культурним та науковим осередком країни - це зібрання відроджених та надбаних культурних спадщин. У період 19 століття, за часів Радянської влади у Львові по вулиці Зелена, 88 існував кінотеатр «Зірка» аж до 90-х років.
Історія виникнення цього кінотеатру бере свій початок з церкви Марії Сніжної.

В місті, на площі Краківській знаходився костел Марії Сніжної, час заснування якого засвідчується з 13 ст. Вважається заснованим у 14 ст. німецькими колоністами. Але відомо, що німці - купці і ремісники - поселилися у Львові ще за князя Льва Даниловича. Не виключено, що поселенці мали й свою святиню, розташовану на території старого підгороддя. Про це свідчить і документ 1368 р., де сказано, що костел з давніх-давен посідав млин на Полтві.
Нині це церква Матері Божої неустанної помочі по вулиці М.Сніжної, 1

У 20-тих роках 20 століття, Львівський Великий театр за допомогою спілки Театрів та Хорових товариств організовували по неділях та в святкові дні популярні концерти для мешканців передмість і селян(…) за кошти собівартості. При костелі існувало польське товариство.
З моменту заснування Товариства зародилася ідея побудови власного дому з притулком для старців і сиріт. З зібраних з цією метою фондів в 1925р. закуплено ділянку на вулиці Зеленій, 84. Після затвердження планів будови Магістратом м. Львова розпочато будівництво 31 липня 1926р. Про це свідчать документи, які були вмуровані в стіну будинку.



Документи та запрошення було знайдено в стіні капсули будинку, в якому знаходився кінотеатр «Зірка». При реставрації прохідних коридорів нинішнього клубу «Пікассо», що знаходиться в цьому приміщенні, майстри знайшли скляну пляшку з металевою капсулою. В капсулі також знаходилась газета , гроші та запрошення на урочисту молитву до храму з приводу закладення першого каменю на будівництво дому, прихожан костела Марії Сніжної.



Кравчишин Роман – арт директор клубу «Пікассо» 2011 рік



ПОЛЬСЬКЕ ТОВАРИСТВО БРАТСТВА
ДОБРОЇ СМЕРТІ ПРИ КОСТЕЛІ (найсвятішої)
ПАННИ МАРІЇ СНІЖНОЇ У ЛЬВОВІ
ЗАПРОШЕННЯ

НА УРОЧИСТІСТЬ ПОСВЯЧЕННЯ
НАРІЖНОГО КАМЕНЯ ПІД БУДОВУ
ПРИТУЛКУ ДЛЯ
СТАРЦІВ І СИРІТ

ДНЯ 19-го ВЕРЕСНЯ 1926 р.

Засновниками Товариства були: головуючий Францішек Скочиляс і Катажина Стойкова.
Товариство організовує власним коштом похорони померлих членів, звільняючи таким чином їх родини від видатків. Окрім того Товариство опікується хворими членами, надаючи їм в разі потреби грошову допомогу.
З моменту заснування Товариства зародилася ідея побудови власного дому з притулком для старців і сиріт. З зібраних з цією метою фондів в 1925р. закуплено ділянку на вулиці Зеленій, 84. Після затвердження планів будови Магістратом м. Львова розпочато будівництво 31 липня 1926р.
В цьому будинку знайдуть приміщення члени – старці і сироти, що залишилися без опіки. Будинок міститиме також 11 мешкань для членів Товариства за відповідну квартплату.
Згодом, на переломі століть та політичних змін в Державі, широкоекранний кінематограф перейшов у відео фільмову індустрію. Розпочався масовий розвиток прокатних відео сюжетів західного походження. Кінотеатр «Зірка» занепадав і було змінено неактуальний репертуар на популярні прокатні відеофільми західного виробника. Техніка та акустика залу на 301 місце того часу була в кінотеатрі «Зірка» на високому рівні в порівнянні з іншим кінотеатрами Львова. Але і цього було недостатньо, глядачів ставало все менше з кожним днем. Поява відео магнітофонів в квартирах та активний розвиток телебачення в часи 90-х років, змінили погляди масс.
Рятувальним кроком від занепаду кіноіндустрії в житті кінотеатру стало зміна діяльності на проведення молодіжних вечірок в приміщенні глядацького залу кінотеатру «Зірка».

Директор кінотеатру Сенчина Любов Василівна, успадкувала керівництво з 1970 року від техніка-механіка Полікарпа Карловича (1950 р). У 1997 році до п. Люби прийшла пропозиція від студентів з інституту прикладного мистецтва зробити дискотеку у приміщенні кінотеатру. Молодіжна вечірка клубу «Пікашка» була вже популярною серед молоді та студентів училища «Труша» та «Інституту прикладного мистецтва».

Вул. Зелена, 88 вхід в клуб «Пікассо» 2011 рік
14 червня у 1997 році Клуб «Picasso» переїжджає на своє постійне місце прописки – колишній кінотеар «Зірка», що на вулиці Зеленій, 88. Загадковість місця – старий кінотеатр у чудовому районі міста плюс неповторна атмосфера зробили клуб одним з найпопулярніших місць відпочинку молоді. Різноманіття тематичних вечірок: рок, джаз концертів, виступів молодих та відомих музикантів, модні вечірки та диско зробили клуб культовим місцем відпочинку львів’ян та гостей міста різних поколінь. Тут Ви завжди знайдете щось цікаве для себе!