Соціальна відповідальність Жінки

 1 червня на календарі - Міжнародний день захисту дітей. Одним із напрямків громадської діяльності соціально активних жінок завжди була є і буде робота із дітьми. Це одна із ознак здорового суспільства - зацікавленість жінок у продовженні роду та вихованню діток. Своїх, сусідських, просто діток із міста, країни, світу. ЧУЖИХ ДІТЕЙ НЕ БУВАЄ! Усвідомлення великої відповідальності перед суспільством за якість виховання нами народжених дітей та дітей, що нас оточують - крок до формування образу психічно здорової жінки. Недарма ж наші предки, Руси, та інші представники культур та цивілізацій вшановують Велику Матір Світу. Образ якої прослідковується у всіх традиціях та релігійних напрямках. І такі якості як Милосердя, Терпіння, Віра, Надія, Любов, Мудрість були персоніфікованими у Велику Ма.

Матір у соціальній реалізації проявляється як захисниця дитячих інтересів, організатор їхнього дозвілля, дослідник напрямків дитячого розвитку, засновниця шкіл, дитячих фондів, проектів, студій, центрів. Також низький уклін "соціальним матерям" - педагогам, психологам, лікарям та всім, кому як мінімум не байдужий дитячий світ та його безпека. 

Сучасній жінці є до чого прагнути. Прокидатись і засинати із образом тої себе, яку ми мріємо побачити з часом. Втілити у собі ті якості, що притаманні архетипам, древнім як світ і мудрим як вічність.  Жінка - це те, що вона про себе намріяла. Бо мрії - чарівна божественна мова образів. Тож, нехай мрія про Жінку Нову, народиться в просторі та об'єднає під своїм стягом жінок, що готові втілювати її! 

Поезія. Матіола

Тихо… Тихо…

Мелодії відголос  лине.

Резонансом у серці

відчуваю бурхливий потік.

І в темниці замкненна

промениста ріка незупинна

вже ось-ось розіллється,

і стане живою навік.

І омиє тим сяйвом

Прикарпатські святії простори,

і для спраглих нектаром

Божественним стане вона.

Срібні Землі задзвонять так

радісно в вічності дзвони,

Благодаттю осяє розквітла

Весняна Земля.

Як єднаються в часі

Земне та Небесне

Наречена запалює

Вічну Свічу Почуття.

Так зійдуться думками

одні, коли інші воскреснуть

в мить правдиву й гірку каяття.

Чорногорські химери

химерами буть перестануть,

а розправлять  враз крила

і ген в горизонт полетять.

Та залишуть лиш спомин

та легенди, що горам служили.

А каміння нове буде нові

казки нам шептать.

_________________________

для Срібної Землі!

Матіола 5.05.12

Поезія. Матіола.

Білет в один бік...

Важливий досвід відчуття свободи.

Білет в руках, він тільки в один бік. 

Проміння сонця омиває води

тих давніх міст і поглядів німих.

Так височіє ефімерне диво

урбаністичний і складний пейзаж

збудований незграбно і красиво

І почуття вступають з мозком в раж.

Дивує глибина очей прохожих,

що зупинились всупереч усім

таких незвичних, ні на що не схожих, 

вони чаяться в дивнім місці цім.

Крізь порожнечу ноу-хау стилів,

крізь мішуру занедбаних потреб

просочується вічність схилів

і відчувається могутній склеп.

Ховає він всі трунки знань прадавніх

від холоду байдужості очей

від перехожих, ще таких незграбних

у співвідношенні до таїнства речей.

Чарує місто духом свого часу

і падають пісчинки все на дно

годинника-мірила резонансу

мов зморшки, що збагачують чоло.

Живий. Ну, може, трішки втома

як пелена над містом майорить

відкрились двері: я напевно вдома.

І сон в скарбничку спогдів летить.

Hande-made. Матіола

Техно-авангард. Матіола

Поезия. Матіола

Вредное Солнышко

"Лучами ласкать - не великое дело... 

из туч свет пускать - как-то так…надоело." 

-в раздумьях Солнышко в небе сияло, 

смотрело на мир - где у всех свое тело 

наполнилось силой и нежно краснело. 

У Солнышка день наш идет за сезон: 

проснуться, целуя с утра горизонт, 

усилием воли сквозь тучки светить- 

поднять из кровати всех тех, кто хропит, 

наполнить любовью их души и дом, 

чтоб быть званым гостем везде и во всем! 

“И что я успело?!... – сказало сквозь сон, 

-а вдруг я не буду вот завтра светить! 

Заметят ли люди? И как будут жить?” 

C таким намереньем за горку зашло, 

И вдруг, с утреца, как всегда – не взошло… 

Не видели люди, и реки, трава… 

Такого не было еще никогда. 

Темно, неуютно и холодно так – 

ведь Солнца восход для людей это знак. 

Для жизни палитры так важно оно. 

Сумей разукрасить свое полотно! 

Куколки. Элла Золотаренко та Матіола.

Вірш про тигррра. Матіола