«Посміхнись майбутньому»
Я дуже щаслива, що можна трішечки помріяти про майбутнє, тому я усміхаюсь йому.
Це було у 2050 році:
Акінорев прокинулася зранку у ліжку-гамаку. Встала на віртуальний тренажер та за десять хвилин зробила ранкову пробіжку у голографічному лісі.
Потім, зібравшись до школи, одягла на ноги скейт-літак та дуже швидко прилетіла на місце навчання.
Школа була скляною, кулеподібною, величезною спорудою.Кожен учень залишав свій засіб пересування в гаражі.
Клас був затишний, у теплих кольорах. Перед уроком співали пташки і пахло, як у саду.
Кожен урок тривав тридцять хвилин. Портфелі з підручниками та зошитами замінювались індивідуальним «нетбуком».
Цього дня була запланована телепортація до середини 17 століття,у часи Богдана Хмельницького для вивчення уроку історії.
Урок зарубіжної літератури проводився як голографічна конференція у Флоренції з участю Франческо Петрарки.
Наступний урок фізики з теми: "Деформація тіла та сила пружності" проводив відомий фізик Гук. Його голографічне зображення було майже реальним.
З геометрії цього дня була контрольна. Акінорев вдягнула окуляри і ніхто не здогадувався, що вона бачить в них відповіді на всі завдання. Був ще один спосіб підготуватись до контрольної: прозорим чорнилом писалася шпаргалка на парті, а в кінці уроку змивалась рідиною для нігтів.
Останній урок був дуже цікавим. Весь клас телепортувався автобусом-аеробусом у час композитора Джованні Верді на його сольний концерт.
Школа майбутнього-це цікаво і дуже захоплююче, але я люблю свою школу і моїх друзів.
Немає коментарів:
Дописати коментар